***
міста в якому ти плакала більше немає
площі порожні і скриньки порожні і тіні
наших валіз як і тіні долонь не зникають
наче лишились слова що не вимовиш і не заміниш
є коридор є вертання туди де дзеркала
тихі й прозорі де сніг і ніхто не вмирає
де не шкодуєш що втратила більше ніж мала
і пам'ятаєш дрібниці а головне - забуваєш
все закінчилось і кожен із нас обережний -
руки не зв'язано але й не випито чаші
губиться губиться в межах зими чи за межами
місто в якому ти плачеш
(Наталка Пасічник)
Мені пощастило - я прочитав вночі. А от вам...